 |
Останнім часом, коли ринок освітніх технологій рясніє пропозиціями з найрізноманітніших прийомів вивчення англійської мови, питання "За якою методикою ви викладаєте?" стає все більш актуальним, Що свідчить про підвищення культури споживання інтелектуальної продукції. |
Спантеличений абітурієнт, студент або бізнесмен (втім, теж студент) все частіше застигає перед книжковими полицями з лінгвістичної літературою і медіа-посібниками або задумливо переглядає довгий список рекламних оголошень. Один із критеріїв вибору - ціна, а ось головний ... "Англійська за два тижні", "Комунікативна методика викладання англійської мови", "Англійська з англійцями в Москві", "Ефективний експрес-метод", "Англійська на рівні підсвідомості", врешті-решт. Так багато нового і невідомого! А це породжує сумніви в результатах. Чи можна довіряти сучасним технологіям? Або віддати перевагу добре зарекомендували себе "брендам" - таким, як "Бонк", "Eckersley" або "Headway", поступово переходить у розряд методичної класики?
Фундаментальна методика. Класичний підхід до вивчення іноземної мови. Лінгвосоціокультурний метод. Комунікативний підхід. Інтенсивна методика. Емоційно-смисловий метод. Підготовка до тестів і кваліфікаційних іспитів.
Очевидним залишається той факт, що наприкінці XX ст. в Росії відбулася "революція" в методах викладання англійської мови. Раніше всі пріоритети без залишку віддавалися граматиці, майже механічному оволодінню вокабуляром, читанню і літературному перекладу. Це принципи "старої школи", яка (варто віддати їй належне) все ж таки приносила плоди, але якою ціною? Оволодіння мовою здійснювалося за допомогою довгого рутинної праці. Завдання пропонувалися досить одноманітні: читання тексту, переклад, запам'ятовування нових слів, переказ, вправи по тексту. Іноді, заради необхідної зміни діяльності, - твір або диктант, плюс фонетична муштровка як відпочинок. Коли пріоритети віддавалися читання і роботи над "топіки", реалізовувалася лише одна функція мови - інформативна. Не дивно, що мову добре знали одиниці: тільки дуже цілеспрямовані і працелюбні люди могли оволодіти ним на високому рівні. Зате за ступенем володіння граматикою вони могли сміливо змагатися з випускниками Кембриджа! Правда, за труди отримували хорошу компенсацію: професія викладача іноземної мови чи перекладача вважалася у нас дуже престижної.
Зараз для досягнення такого, як і раніше високого соціального положення теж потрібно чимало старанності, завзятості і щоденної праці. Але воістину "революційно" те, що мова стала в тій чи іншій формі доступний більшості. І пропозиція все більше орієнтовано на споживача. Навіщо, наприклад, секретареві купувати свідомо непотрібні знання про Палаталізація приголосних або актуальному членування англійських пропозицій? Секретар-референт або менеджер, який має 8-годинну, або, як тепер прийнято казати, "монопольну", роботу в офісі, орієнтований на розвиток цілком визначених знань і навичок, Тобто на споживання конкретного сегменту ринку освітніх пропозицій з вивчення англійської мови. Відомий фахівець у галузі лінгвістики та методики викладання іноземної мови С.Г. Тер-Мінасова справедливо відзначає, що з недавнього часу вивчення мови стало більше функціональним: "Небувалий попит зажадав небувалого пропозиції. Несподівано для себе викладачі іноземних мов опинилися в центрі громадської уваги: Легіони нетерплячих фахівців у різних галузях науки, культури, бізнесу, техніки і всіх інших областей людської діяльності зажадали негайного навчання іноземним мовам як знаряддю виробництва. Їх не цікавить ні теорія, ні історія мови - іноземні мови, в першу чергу англійська, потрібні їм виключно функціонально, для використання в різних сферах життя суспільства як засіб реального спілкування з людьми з інших країн ".
З формою навчання ситуація теж помітно спростилася: Виїзд в офіс, заняття один на один з викладачем, виїзд на будинок до студента, групи "вихідного дня", для зайнятих і не дуже, для "піонерів" і пенсіонерів ...
Залишається вирішити головне питання: Які зміст курсу, його структура і прийоми навчання? Хто автор пропонованого матеріалу, де цей матеріал розроблений і ким апробовано?
Викладання мови придбало прикладний характер, у той час як раніше воно було порівняно абстрактним і теоретизированним. Ще Аристотель вивів знамениту тріаду викладацької етики, яка як не можна краще співвідноситься з сучасними вимогами: логос - якість викладу, пафос - контакт з аудиторією, етос - відношення до оточуючих. Це правило справедливо і для оратора, і для актора, і для викладача іноземної мови, роль якого передбачає і дві перші іпостасі. Функції педагога в освітньому процесі значно змінилися. Вчитель-ментор, вчитель-диктатор не здатний надати учням свободу вибору і забезпечити необхідну в осягненні настільки тонкої матерії, як мова, "свободу навчання". Тому такий негативний педагогічний образ поступово стає надбанням історії. На зміну йому прийшов учитель-спостерігач, вчитель-посередник, вчитель-"уміротворітель" та керівник "Хоча особистість викладача в даному випадку відходить на другий план, вплив її на аудиторію, яка, у свою чергу, стає більш камерної, не зменшується, а , навпаки, зростає. Саме вчитель на більшості сучасних - російських і зарубіжних - курсів є організатором групової взаємодії (ідеальним колективом для вивчення іноземної мови в даний час вважається група з 10-15 осіб, оскільки саме така кількість людей може спілкуватися між собою з максимальним ефектом, Інтересом і користю).
Прогрес і принципові зміни методів вивчення мови, безсумнівно, пов'язані з новаціями в галузі психології особистості та групи. Зараз відчуваються помітні зміни у свідомості людей і розвиток нового мислення: з'являється проголошена А. Маслоу потреба в самоактуалізації та самореалізації. Психологічний чинник вивчення іноземних мов висувається на лідируючі позиції. Автентичність спілкування, зважені вимоги і претензії, взаємовигідність, повага свободи інших людей - ось набір неписаних правил побудови конструктивних відносин у системі "вчитель-учень".
П'ятий, але аж ніяк не менший за значенням елемент цієї системи - вибір. Він з'явився у студента, який може відвідувати курс, який максимально відповідає його потребам. На заняттях учень більше не обмежений в обранні мовних засобів і власному мовному поведінці. Вчитель теж не скований у виборі: Методів і прийомів навчання - від ігор і тренінгів до синхронного перекладу; в організації занять; у виборі підручників та навчальних посібників - від широкого спектру вітчизняних видань до продукції Оксфорда, Кембриджа, Лондона, Нью-Йорка і Сіднея. Учитель тепер може підбирати, творити, комбінувати, видозмінювати.
Фундаментальна методика
Це дійсно найбільша стара і традиційна методика. Саме так вчили ліцеїсти латину і грецьку, в той час як французький усмоктувався природно, разом зі строгими навіюваннями гувернанток і спілкування з maman і papan. Класичний метод як жоден інший підходить під опис "плану захоплення фортеці": Шифр фонетики, наочні зображення синтаксичних конструкцій, обов'язковий лексичний запас ...
Студент чітко розуміє: щоб зажити слави сером Спокій, месьє галантність або гером розсудливість, він:
а) готовий витратити 2-3 роки;
б) запастися терпінням (навчання починається з азів);
в) має пригадати, ніж у рідному, "великою й могутньою", може бути виражене підлягають, доповнення, і що це взагалі таке - синтаксис ...
На фундаментальну методику серйозно спираються в мовних вузах. Перекладач ніколи не впевнений у своїх знаннях іноземної мови, він чудово розуміє непередбачуваність виникають мовних ситуацій. Займаючись за класичною методикою, студенти не тільки оперують найрізноманітнішими лексичними шарами, а й учаться дивитися на світ очима "native speaker" - носія мови.
Найбільш, мабуть, відомим представником класичної методики викладання іноземної мови є М. А. Бонк. Її підручники англійської мови, написані спільно з іншими авторами, давно стали класикою жанру і витримали конкуренцію останніх років. Класичну методику інакше називають фундаментальної: Ніхто не обіцяє, що буде легко, що не доведеться займатися вдома і досвід викладача врятує від помилок у вимові та граматиці. Але нагородою буде, розвиваючи метафору фортеці, стан справжнього місцевого жителя, який знає, як не заблукати в лабіринті умовного способу або минулого часу.
І ще. Фундаментальна методика припускає, що коханий ваше запитання - "чому?" Що ви не удовольствуетесь поясненнями "так треба", а готові зануритися у цікавий, складний і дуже логічний світ, ім'я якому - система мови.
Класичний підхід до вивчення іноземної мови
У зв'язку з цим дещо трансформувався і класичний підхід до вивчення іноземної мови, але непорушні принципи "класики" вітчизняних мовних методик збереглися. Іноді вони активно застосовуються і в школах інших методичних напрямків. Класичний курс орієнтований на учнів різного віку і частіше за все передбачає вивчення мови "з нуля". У завдання вчителя входять традиційні, але важливі аспекти постановки вимови, формування граматичної бази, ліквідації психологічного і мовного бар'єру, що перешкоджають спілкуванню. "Класика" не змінила цілей, а от методи, внаслідок нового підходу, вже інші.
В основі класичного підходу лежить розуміння мови як реального та повноцінного засобу спілкування, а отже, всі мовні компоненти - усну та письмову мова, аудіювання та ін - потрібно розвивати в учнів планомірно і гармонійно. Класична методика частково переводить мову на самоціль, але це не можна вважати недоліком. Такий комплексний підхід спрямований, в першу чергу, на те, щоб розвинути у студентів здатності розуміти і створювати мова. Методика передбачає заняття з російськими викладачами, але такий порядок (хоча і не зовсім "модний") не можна вважати мінусом: Викладач, який не є носієм мови, має можливість аналізувати і зіставляти дві мовні системи, порівнювати конструкції, краще доносити інформацію, пояснювати граматичні правила, попереджати можливі помилки. Загальна захопленість іноземними фахівцями - явище тимчасове, тому що західний світ по достоїнству оцінив пріоритет білінгвального (володіння двома мовами). Найбільшу цінність в сучасному світі представляють вчителі, здатні мислити в контексті двох культур і доносити до студентів відповідний комплекс знань.
Лінгвосоціокультурний метод
Один з найсерйозніших і всеосяжних методів вивчення іноземної мови - лінгвосоціокультурний, що припускає апеляцію до такого компоненту, як соціальна і культурне середовище. Прихильники цього методу твердо впевнені, що мова втрачає життя, коли викладачі і студенти ставлять метою оволодіти лише "неживими" лексико-граматичними формами. Хтось помітив, що "особистість - це продукт культури". Мова - теж. І найпереконливіше це підтверджують наші мовні помилки. Який вивчає англійську може спожити граматично правильне вираз The Queen and Her relatives, але британець насилу зрозуміє, що мається на увазі The Royal Family; або, приміром, така фраза, як Герой - виразник ідей автора була переведена пропозицією "The hero is the loudspeaker of the author "(" гучномовець автора "), а в ідеалі потрібно вжити" mouthpiece ". Такі курйози трапляються досить часто. Звернемося до більш тонких матерій: наприклад, якщо для нашого співвітчизника, поверхнево володіє мовою, різниця між виразами Don \ 't you want to go? і Would you like to go? не дуже-то велика, то для британця вона принципова, тому що перше він сприйме як не самий кращий тон. Звичне для нашого ділового спілкування Які питання вас цікавлять? нерідко перекладають як "What problems are you interested in?", не враховуючи, що в англійській слово "problems" має стійко негативний відтінок. Правильно це питання буде звучати: "What issues are you interested in?"
Більшість методик спочатку допускають такі "ляпи", списуючи їх на "непоінформованість про країну". Але на сучасному етапі, коли інтерес до окремих культурах і націй постійно підвищується, подібні помилки вже непробачно. Лінгвосоціокультурний метод приймає в розрахунок той простий факт, що 52% помилок здійснюються під впливом рідної мови, а 44% криються всередині досліджуваного. Раніше стежили за правильністю мовлення; тепер, крім цього, прагнуть підвищувати її змістовність. Важливий зміст інформації, що передається, тобто комунікативний рівень, тому що в будь-якому випадку кінцева мета спілкування - бути зрозумілим.
Лінгвосоціокультурний метод включає два аспекти спілкування - мовне і міжкультурне. наш лексикон поповнився новим словом бікультурал - людина, легко орієнтується в національних особливостях, історії, культурі, звичаях двох країн, цивілізацій, якщо хочете, світів. Для студента мовного вузу важливий не стільки високий рівень читання, письма, перекладу (хоча це аж ніяк не виключається), а "лінгвосоціокультурная компетенція" - здатність "препарувати" мову під мікроскопом культури.
Лінгвосоціокультурний метод народився на стику понять мова і культура. Автори методики (серед них одне з головних місць посідає С. Г. Тер-Мінасова) по-іншому підійшли до цих визначень.
Класики, зокрема, Ожегов, розуміли мову як "знаряддя спілкування, обміну думками та взаємного розуміння людей у суспільстві". Даль ставився до мови простіше - як до "сукупності всіх слів народу і вірному їх поєднання, для передачі думок своїх". Але мова як система знаків і засіб вираження емоцій і настрої є і у тварин. Що ж робить мову "людської"? Сьогодні мова - "не тільки словниковий запас, а й спосіб людини виражати себе". Він служить для "цілей комунікації і здатний виразити всю сукупність знань і уявлень людини про світ". На Заході мова розуміється як "система спілкування", яка складається з певних фрагментів і набору правил, що використовуються з метою комунікації. Дуже важлива відмінність західного лінгвістичного мислення - розуміння мови не тільки в зв'язку з певним державою, але і з певною частиною країни, районом і т.д. При такому підході мова йде рука об руку з культурою частини країни, області, тобто з ідеями, звичаями певної групи людей, суспільства. Іноді під культурою розуміється саме суспільство, цивілізація.
Вважаємо, визначення прихильників лінгвосоціокультурного методу не перебільшує сили і значення мови в сучасному світі. На їхню думку, мова - "потужний громадський знаряддя, що формує людський потік в етнос, що утворюють націю через збереження і передачу культури, традицій, суспільної самосвідомості даного мовного комплексу. При цьому підході до мови міжкультурна комунікація - перш за все "адекватне взаєморозуміння двох співрозмовників або людей, які обмінюються інформацією, що належать до різних національних культур". Тоді їх мова стає "знаком приналежності його носіїв до певного соціуму".
Однак культура часто виступає не тільки засобом об'єднання, ідентифікації, а й знаряддям роз'єднання людей. Наприклад, у середньовічній Росії іноземця спочатку називали німець, тобто "німий", який не володіє мовою, потім іноземного гостя стали іменувати чужинець, тобто "чужий серед своїх". І, нарешті, коли національна свідомість дозволило згладити це протиставлення "свої-чужі", з'явився іноземець. Якщо вдуматися в значення російського слова іноземний, то ясніше стає походження "конфлікту культур": "Його внутрішня форма абсолютно прозора: з інших країн. Рідна, не з інших країн, культура об'єднує людей і одночасно відокремлює їх від інших, чужих культур. Інакше кажучи, рідна культура - це і щит, який охороняє національну своєрідність народу, і глухий паркан, що відгороджує від інших народів і культур ".
Лінгвосоціокультурний метод об'єднує мовні структури (граматику, лексику і т.д.) з позамовні факторами. Тоді на стику світогляду в національному масштабі і мови, тобто свого роду способу мислення (не будемо забувати про те, що людина належить до тієї країни, мовою якої думає), народжується той багатий світ мови, про який писав лінгвіст В. фон Гумбольдт: "Через різноманіття мови для нас відкривається багатство світу і різноманіття того, що ми пізнаємо в ньому ..." Лінгвосоціокультурная методика базується на наступній аксіомі: "В основі мовних структур лежать структури соціокультурні". Ми пізнаємо світ за допомогою мислення в певному культурному полі і користуємося мовою для вираження своїх вражень, думок, емоцій, сприйняття.
Мета вивчення мови за допомогою даного методу - полегшення розуміння співрозмовника, формування сприйняття на інтуїтивному рівні. Тому кожен студент, який обрав такий органічний і цілісний підхід, повинен ставитися до мови, як до дзеркала, в якому відображаються географія, клімат, історія народу, умови його життя, традиції, побут, повсякденну поведінку, творчість.
Комунікативний підхід
Перший рядок у рейтингу популярності методик активно утримує комунікативний підхід, який, як випливає з його назви, спрямований на практику спілкування. Ця методика відмінно "працює" в Європі та США.
Комунікативна методика, як слід вже з її назви, спрямована саме на можливість спілкування. З 4-х "китів", на яких тримається будь-який мовний тренінг (читання, письмо, говоріння та сприйняття мови на слух) підвищена увага приділяється саме двом останнім. Ви не почуєте на заняттях особливо складних синтаксичних конструкцій чи серйозної лексики. Усна мова будь-якого грамотного людини досить сильно відрізняється від письмової. Спробуйте постежити за собою протягом дня: Чи багато ви використали довгих пропозицій? Конструкцій в умовному способі? На жаль, епістолярний жанр відходить у минуле, і якщо наші нащадки судитимуть про нас лише на основі e-mail \ 'ів та інших "пам'ятників" мережевої літератури, то їх думка навряд чи буде приємною ...
Однак помилкою було б думати, що комунікативний метод призначений тільки для легкої світської бесіди. Ті, хто хоче бути професіоналом в конкретній облаcті, регулярно читають публікації по своїй тематиці в іноземних виданнях. Володіючи великим словниковим запасом, вони легко орієнтуються у тексті, але підтримати бесіду з іноземним колегою на ту ж тему їм коштує колосальних зусиль. Комунікативний метод покликаний, у першу чергу, зняти страх перед спілкуванням. Людина, озброєний стандартним набором граматичних конструкцій і словниковим запасом в 600-1000 слів, легко знайде спільну мову в незнайомій країні. Однак є і зворотний бік медалі: клішірованност' фраз і небагатий лексикон. Додайте до цього масу граматичних помилок, і ви зрозумієте, що єдиний спосіб не уславитися, скажімо, так, нерозумним співрозмовником - підвищена увага до партнерів, знання етикету і постійне бажання вдосконалюватися. Ті, хто навчається за комунікативною методикою - "легка кавалерія". Вони гарцюють під стінами фортеці, здійснюють стрімкі атаки і хочуть зірвати прапор, не помічаючи, як красива осаджена цитадель.
Не варто випускати з уваги те, що ще одна чітка градація методик викладання англійської проходить по лінії "наша-закордонна". Зарубіжних не так уже й багато. Якщо відкинути американський англійська і тест TOEFL як якийсь індикатор підсумків вивчення мови, то залишаються два монополіста у сфері викладання британського англійської - Оксфорд і Кембридж. З певними видавництвами працюють як ці університетські центри, так і інші освітні установи, тож під тією чи іншою маркою може бути запропонований, наприклад, підручник, розроблений в Бірмінгемі або Ліддсе. Обидва видавництва прагнуть зберегти свій престиж, тому в тому, що на російський ринок іде продукція світового стандарту, можна не сумніватися. Їх взаємна конкуренція - запорука якості.
Оксфордський і кембриджський підходи до мови об'єднує те, що в основу роботи більшості курсів покладена комунікативна методика, інтегрована з деякими традиційними елементами викладання. Вона передбачає максимальне занурення студента в мовний процес, що досягається за допомогою відомості апеляції учня до рідної мови до мінімуму. Основна мета цієї методики - навчити студента спочатку вільно говорити мовою, а потім думати на ньому. Важливо й те, що механічні відтворюють вправи теж відсутні: їхнє місце займають ігрові ситуації, робота з партнером, завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення, підключають не тільки пам'ять, але і логіку, вміння мислити аналітично і образно. Часто в підручниках наводяться витяги з англо-англійського словника. Саме англо-англійської, а не англо-російського, французького, італійського і т.д. Весь комплекс прийомів допомагає створити англомовну середу, в якій повинні "функціонувати" студенти: читати, спілкуватися, брати участь у рольових іграх, викладати свої думки, робити висновки. Оксфордські і кембріджські курси орієнтовані на розвиток не тільки мовних знань, але також креативності та загального кругозору студента. Мова дуже тісно переплетений з культурними особливостями країни, отже, курси неодмінно включають країнознавчий аспект. Британці вважають за потрібне дати людині можливість легко орієнтуватися в полікультурному світі, і це легко здійснюється за допомогою такого потужного об'єднавчого чинника, як англійська мова. Ми ще не настільки подолали ізоляцію, щоб зрозуміти важливість і неминучу необхідність цього аспекту. Для Британії ж при всій її легендарної традиційності глобалізація - аж ніяк не порожній звук, а серйозна проблема, вирішення якої намагаються знаходити вже зараз.
Якщо спуститися "з небес на землю" і повернутися до проблеми організації курсу, то це легко можна зробити на прикладі підручника Headway, який займає одне з провідних місць у рейтингах російських курсів. Це курс (або система вивчення англійської), спеціально розроблений лондонськими методистами Джоном і Ліз Соарз для молоді та дорослих. Кожен з 5 рівнів (Elementary, Pre-Intermediate, Intermediate, Upper-Intermediate) має свій "методичний комплект", куди входять підручник, книга для студентів і для вчителя, аудіокасети, і може бути освоєно протягом приблизно 120 академічних годин. Оскільки Ліз Соарз має величезний досвід роботи екзаменатором при здачі The Cambridge RSA Dip TEFL, після закінчення вивчення будь-якого рівня курсу студент може спробувати здати атестаційний іспит і отримати сертифікат.
Кожен урок складається з кількох розділів. Перший зазвичай присвячено розвитку навичок розмовної мови (наприклад, обговорюється fact-file якого-небудь знаменитого людини) і аналізу деяких граматичних конструкцій, виконання письмового завдання по практиці спілкування, обговорення в парах визначених тем, практиці складання діалогів на основі запропонованих підказок, Прослуховування аудіо-касети, а також закріпленню і повторення матеріалу, пройденого на попередніх заняттях. Другий націлений на розвиток мовних навичок (skills development): "відточування" вокабуляру допомогою виконання усних і письмових вправ. Далі слід робота з текстом (характерна для англійських підручників подача - невеликі пронумеровані абзаци), причому читання теж різноманітно (scan reading, reading for gist, summary reading і т.д.). Роботі над текстом, як правило, передують заняття в парах, відповіді на запитання, заповнення таблиць. Все це добре орієнтує студента на сприйняття подальшої інформації, стимулює інтерес до читання. Урок зазвичай завершує аудіочасть, яку теж передують різні вправи, що дозволяють легше сприйняти новий матеріал. Відмітна особливість курсу "Headway" - вивчення граматики на двох рівнях: Спочатку в контексті уроку, а потім більш повно в робочій книзі студента (вправи на self-study і revision); вона також підсумовані в кінці підручника в особливу програму. До складу комплекту входить і книга "Headway Pronunciation", що дозволяє практикувати як вимова слів, так і інтонацію - не менш важливий аспект мовної палітри.
Отже, якщо підвести підсумки, або, висловлюючись по-англійськи, зробити summary, британські методики мають ряд характерних рис. Більшість їх розроблено на основі інтеграції традиційних і сучасних методів викладання. Диференціація за віковими групами та багаторівневий підхід дають можливість розвитку окремої людської особистості, впливають на її світогляд, систему цінностей, самоідентифікацію, вміння мислити. Простіше кажучи, у главу кута ставиться популярний нині індивідуальний підхід. Всі без винятку британські методики націлені на розвиток чотирьох мовних навичок: читання, письма, говоріння та аудіювання. При цьому великий акцент робиться на використання аудіо-, відео-та інтерактивних ресурсів. Завдяки різноманітності методичних прийомів, в числі яких одне з провідних місць займають мовні технології, британські курси сприяють формуванню навичок, необхідних людині в сучасної ділової життя (вміння робити доповідь, проводити презентації, вести листування і т.д.). Незаперечні "плюси" британських розробників - складання курсу на базі автентичного матеріалу, велику увагу до стилістики, прагнення дати "ситуативний" та "живої" англійський через "життєві" приклади полуреальних персонажів. Деякі (але далеко не всі) методики відрізняються гарною систематизацією матеріалу. Мабуть, британські методики - кращий варіант для тих, хто хоче вивчати "real English" або переслідує узкоконкретную мета лінгвістичної підготовки.
Інтенсивна методика
Особливу популярність набуває інтенсивна методика навчання англійській. Вона виручає всіх, для кого фрази "час - гроші" і "гроші - час" рівнозначні. Вивчати англійську інтенсивно дозволяє висока ступінь шаблонності - ця мова складається з кліше на 25%. Запам'ятовуючи і відпрацьовуючи певне коло "стійких виразів", ви в принципі зможете порозумітися і зрозуміти співрозмовника. Звичайно, який обрав інтенсив не вдасться отримати задоволення від читання Байрона в оригіналі, але ж і цілі цього курсу зовсім інші. Інтенсивний метод направлений на формування "виразного мовного поведінки", і тому часто має мовної характер. На добрих курсах вам, швидше за все, забезпечать можливості необмеженого спілкування і максимальної реалізації потенціалу, а "у фокус" курсу потраплять ваші потреби. Кожен студент зможе відчути себе особистістю. А навчальними прийомами, швидше за все, будуть діалогічне спілкування та тренінги.
Що стосується термінів, то вивчити англійську навіть на найпростішому рівні "за два тижні" складно і в фантастичному сні, а от за 2-3 місяці - вже реальніше.
"Що є наш курс? - Гра, гра ..." Хай вибачать нас шанувальники "Пікової дами" - надто великий був спокуса переінакшити хрестоматійну фразу. Методик, чиїм девізом може бути такий рядок, безліч. Їх об'єднують під загальним словом нетрадиційні. Насправді жодна з методик не є системою, непроникною для зовнішніх впливів.
Емоційно-смисловий метод
Біля витоків емоційно-смислового методу вивчення іноземних мов варто болгарський психіатр Лозанні, який працював з пацієнтами за власним методом психокорекції. Він створював т.зв. "Групи по інтересах", а вивчення іноземної мови було медичним інструментом. У Москві напрацювання Лозанова використовують у 2-х мовних школах: "Система-3" і "Школа Китайгородської" Природно, методи Ігоря Шехтера та Галини Китайгородської так само відрізняються від системи Лозанова, як їхні студенти - від пацієнтів болгарського лікаря.
Школа Китайгородської вже 25 років працює за однойменною методикою, побудованої на поєднанні лозановскіх напрацювань з фундаментальним курсом, і приймає як дорослих, так і дітей.
Методика Шехтера передбачає вільне мовне спілкування викладача зі студентами з першого заняття. Учні обирають собі друге ім'я, звичне для носія мови, що вивчається, і відповідну "легенду" архітектор з Глазго, скрипалька з Палермо і т.д. Суть методу в тому, що фрази і конструкції запам'ятовуються природно: пам'ятаєте про московських papan і maman? Загальновідомо, що багато столичних дворяни, що жили на рубежі XVIП-XIX ст., Висловлюючись словами Пушкіна, "по-російськи погано знали". Патріотична хвиля мовознавства захлеснула вище суспільство тільки після подій 1812 р. (Як несподівано російська мова зазвучала в листі Жюлі Карагіной до подруги княжні Волконської!) У якійсь мірі російських дворян можна було вважати попередниками тих, хто вивчає мову за методом Шехтера. У його школі "Система-3" відмовилися від установки творця методу, який стверджував, що до основних граматичних правил студент повинен "дійти" самостійно. Граматичні курси служать мостами-зв'язками між ступенями навчання (всього їх 3). Передбачається, що після першого етапу студент не загубиться в країні мови, що вивчається, після другого - не заблукає у граматиці власного монологу, а після третього зможе бути повноправним учасником будь-якій дискусії.
Підготовка до тестів і кваліфікаційних іспитів
Вінчають обширне методичне "будівлю" програми підготовки до тестів і кваліфікаційних іспитів. Щоб результативно здати тест, найкраще звернутися до мовної школи чи на курси, які вже достатній час спеціалізуються на підготовці студентів до одержання певних сертифікатів (хтось співпрацює з США за методикою TOEFL; є коледжі, Що допомагають отримати сертифікат ESOL університету Pitman (Великобританія); більшість курсів дає можливість отримати САЕ або GMAT).
Тести поділяються за рівнями, і методика підготовки залежить, перш за все, від бази знань студента. Слід взяти до уваги, що тест ніяких додаткових знань не дає, це лише перевірка і атестація вже наявного "багажу". Тому тестові методики не служать для вивчення мови: Вони допомагають студенту краще представити себе на іспиті, спонукають його до повторення розділів граматики, лексики, орієнтують на конкретні форми роботи.
Хоча на сьогоднішній день існує декілька варіантів шкал тестів, вони між собою принципово не різняться. Як правило, шкала включає 7 наступних рівнів: Beginner, elementary, pre-intermediate (or lower intermediate), intermediate, higher intermediate, advanced (or near native). За таким же принципом рівневим побудовано і більшість зарубіжних курсів.
Так як частково ми вже перейняли цей продуктивний досвід, placement test - вступний тест при відборі в групу, що визначає ваш рівень володіння мовою, - вам можуть запропонувати й на багатьох вітчизняних курсах. Крім того, в рамках будь-якої методики навчання англійській можуть застосовуватися поточні контрольні тести - progress tests. Вони підрозділяються на тести, які контролюють розуміння прочитаного (Reading Comprehension), свободу спілкування (Communicative Competence) та культурологічні знання (Cultural Knowledge). Крім цього, викладач вільний запропонувати і будь-який інший тест - наприклад, на перевірку лексики уроку, який часто називають quiz.
"Вищий пілотаж" тестових методик - підготовка до закордонних іспитів. Якщо ви переслідуєте мету їх благополучній здачі, будуть потрібні не тільки знання, але і швидкість, вміння концентруватися, відкидати непотрібну інформацію, виділяти головне, а також уміння проявити максимум творчих здібностей при написанні есе. Отримання диплома або сертифіката - це кваліфікація і запорука працевлаштування, тому вимагає особливо серйозного підходу і підготовки.
Отже, на вітчизняному ринку є продукція методичному на будь-який смак, і залишається лише визначитися з метою, засобах, а головне - методи. Тоді вибір курсів і програми навчання не буде настільки важким ...